Видубицький монастир у Києві розташований в урочищі Видубичі, біля самого берега річки Дніпро. Обитель, як пам’ятка Києва, завжди приваблювала туристів. На відміну від інших київських монастирів життя ченців тут не припинялася як до, так і після навали монголів.
Один з найдавніших монастирів в Києві, який лише на 26 років «молодший» Києво-Печерської лаври. Він був заснований в 1070 р Всеволодом Ярославичем, сином Ярослава Мудрого. Був сімейним монастирем сина Всеволода, Володимира Мономаха та його нащадків.
Є три версії, звідки взялася така назва місцевості і монастиря. Перша версія повідомляє, що Князь Володимир Святославич, коли вирішив охрестити Русь, повелів скинути всіх дерев’яних ідолів Перуна та інших богів в Дніпро. Віддані древній вірі миряни бігли уздовж річки і закликали богів здатися і виплисти, кричачи «Перуне, видубай!». Місце, в якому ідоли, нарешті, виплили на берег, назвали Видубичами.
Ще до Хрещення Русі в районі монастиря існувала переправа через Дніпро. Миряни переправлялися на «дубах» – човнах, видовбаних з цілісних стовбурів дуба. Тут же, в Видубицькому урочищі, знаходилася велика діброва. Тобто назва, в принципі, могло піти від переправи.
Також назва могла з’явитися від існуючого до Хрещення Русі підземного монастиря на території Звіринецьких печер, який після офіційного прийняття християнства «видибав» з-під землі і зайняв територію язичницького капища на березі біля переправи, яка потім стала поромною. За переказами, в Звіринецьких печерах могла зберігатися легендарна «Бібліотека Ярослава Мудрого».
Історія монастиря
Після Берестейської унії 1569 р Видубицький монастир перейшов під владу уніатів. А вже в 1637 р Петро Могила посприяв поверненню святої обителі до православної церкви. Видубицький монастир отримав право на володіння дніпровським перевозом з усіма прилеглими землями, що давало монастирю істотний прибуток.
До наших часів збереглася лише західна частина храму з нартексом. У 80 р 16 століття східна частина впала разом зі стіною Мілоніга. Одним з кращих зразків періоду українського бароко вважається Георгіївський собор, зведений на честь Георгія Побідоносця на гроші полковника Михайла Миклашевського. Завдяки своєму розташуванню в живописній долині, Георгіївський собор став композиційним центром архітектурного ансамблю Видубицького монастиря.
У 1921 р влада закрила Видубицький монастир, а в 30 р іконостаси церков були спалені, а цвинтар зруйновано. Споруди передали службовцям і робітникам деревообробного заводу. У 1975 р на території знаменитих Видубичів розміщувався Інститут археології.
Свою діяльність монастир відновив в 1992 р, проте, ще цілих п’ять років співіснував з археологами.
При монастирі знаходиться некрополь, на якому поховано багато видатних діячів науки, мистецтв, переважно 19 ст. Є версія, що тут мріяв бути похованим і Тарас Шевченко, так як, на думку багатьох його сучасників згадувалося саме це місце.
Щоб дістатися до монастиря від станції метро «Дружба Народів» потрібно їхати тролейбусом № 48 до моста Патона.
Адреса: Київ, вул. Видубицька, 40
Віртуальна прогулка до Видубицького чоловічого монастиря
Фото Видубицького чоловічого монастиря
