Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами і позолоченим єдиним куполом на території однойменного монастиря був споруджений в 1108-1113 рр. онуком Ярослава Мудрого князем Святополком Ізяславичем.
Трьохнефний хрестовокупольний храм з одним куполом, схожий з Успенським собором в Печерській лаврі, був побудований способом змішаної кладки, в якій чергувалися ряди каменю і плоскої цегли – плінфи. Вперше в практиці вітчизняного кам’яного зодчества купол собору був позолочений, за що він і отримав найменування від захоплених киян – Золотоверхий. Із заходу до храму примикали кругла сходова вежа і маленький храм-крещальня. Собор став місцем поховання декількох поколінь київських князів. У 1240 році його розграбувала і сильно пошкодила орда Батия. У XVII і XVIII століттях собор неодноразово перебудовувався.
Замість одного у нього з’явилося сім куполів, з трьох сторін собор оточили прибудови, а стіни укріпили контрфорсами. Фасади храму були прикрашені ліпними прикрасами, лиштвами і орнаментом, виконаними відомим київським архітектором І. Григоров Чембарським, а фризи барабанів були рясно прикрашені оригінальними яскравими майоліковими розетками, які виблискували на сонці, подібно до коштовних каменів.
«Мерехтливим живописом» називають мозаїки Михайлівського собору – ніби розпливаючись по стінах, вони, немов маревом, обволікали весь простір храму своїм то затухаючим, то спалахуючим з новою силою сяйвом. Надзвичайно витончені і яскраві мозаїки Михайлівського собору були видатним твором староруського живопису і переконливо свідчили про те, що в Київській Русі того часу вже склалася національна школа образотворчого мистецтва, вільна від впливу Візантії. Зародження цієї школи пов’язане перш за все з ім’ям геніального давньоруського художника, ченця Києво-Печерського монастиря Алімпія, неперевершеного майстра «мерехтливого живопису», ім’я якого ще за життя було оточене легендами.
Мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору стали вершиною давньоруської музичної майстерності. Частина мозаїк Михайлівського собору – «Євхаристія», «Благовіщення», зображення архідиякона Стефана і Тадея і ряд інших – була перенесена в Софійський собор. Мозаїку «Дмитро Солунський», що стала нині хрестоматійною і ввійшла у всі видання, присвячені давньоруському мистецтву, можна сьогодні побачити в Третьяковській галереї, а верхню частину фрескової фігури «Святий Самуїл» – в Російському музеї в Петербурзі. Всього збереглося 45 квадратних метрів мозаїки, яка колись суцільно вкривала стіни собору. З убрання храму уціліли ще й дві шиферні плити з рельєфними зображеннями вершників, що скачуть. Одного з них вважають Святим Георгієм, іншого – Святим Дмитром. Деякі з дослідників вважають, що це портретні зображення князів або княжих дружинників, а деякі шукають коріння цих рельєфів в мистецтві Стародавнього Ірану. Походження цих рельєфів залишається загадкою, а їх тематика – неясною. Михайлівський Золотоверхий собор у Києві зберігав і безліч інших загадок, але вони так і залишилися нерозгаданими.
Адреса: Київ, вул. Трьохсвятительська, д. 6.
Віртуальна прогулка до Михайлівського Золотоверхого собору
Відео Михайлівського Золотоверхого собору
Фото Михайлівського Золотоверхого собору
