Будинок Чорноголових, Рига. Готелі поруч, фото, відео, як добратися

У самому центрі Риги знаходиться знаменита пам’ятка архітектури 14 століття – Будинок Чорноголових. Неодноразово перебудовується будівля була зруйнована в роки Великої Вітчизняної. Відновити будинок вдалося вже в наші дні.

В історичних документах вперше будівля згадується в 1334 р. як новий будинок Великої гільдії, а збудований за часів орденської окупації в період з 1330 по 1353 роки. Наприкінці п’ятнадцятого століття будівля була здана в оренду Чорноголовим і називалася в ті часи не інакше як «Двір короля Артура», нинішню ж назву будинок отримав приблизно в кінці 60-х 16 століття.

Чорноголові – це братство, що складається з молодих та неодружених іноземних купців. Братство існує з кінця тринадцятого століття і знаходиться під заступництвом св. Георгія, але пізніше покровителем братства стає св. Маврикій, чий символ у вигляді чорної голови у гербі і став відмітним знаком братства.

Засновниками найбагатшої та найвпливовішої компанії були представники не тільки ризьких, а й закордонних фірм, які займаються прямою поставкою товарів до Риги. Вони ж створили компанію Чорноголових як противагу Великій гільдії осілих купців міста, що займаються перекупкою товарів. Але, не дивлячись на відділення, компанія все ж перебувала під наглядом Великої гільдії аж до кінця сімнадцятого століття.

За історичними даними з 1477 р. Чорноголові орендують будинок, збудований для суспільних потреб гільдією ремісників. Прикрашаючи та перебудовуючи будівлю, Чорноголові згодом стають одноосібними власниками Нового дому. Першу половину дня будівля працює як біржа, а друга половина дня присвячена відпочинку – у ньому проводяться різні вечори, бали та концерти, тим більше, що в залі чудова акустика.

У різні часи в цьому будинку бували і явно і потай російські царі та цариці. Портрети монархів Швеції та Росії служили окрасою зали, серед них є портрет, особисто подарований Катериною другою. Так у книзі почесних гостей серед безлічі записів є підпис самого Бісмарка.

Поряд з Великою гільдією організація керувала громадським життям міста, брала активну участь в обороні, а до кінця 1895 стала клубом німецьких купців, припинивши свою діяльність як корпорація. А з 1939 року після репатріації німців клуб зачинено.

Початковий вигляд будинку, на жаль, невідомий. Будівля займає площу 425 кв.м., основну частину будинку Чорноголових займає центральн зал. Під залом був розбитий на кілька приміщень невеликий поверх і підвал під ним. Горище будинку служило складським приміщенням. Незважаючи на неодноразові перебудови та зміни всього будинку – незайманим залишався саме зал, як ядро будівлі, що є історичною цінністю.

Сьогоднішній вигляд фасаду було виконано на початку 17 століття у стилі європейського маньєризму. За припущеннями професора Віпера, авторів архітектури будівлі потрібно шукати серед майстрів Бремена, Данцига та Данії. У наші дні вчені припускають, що це Бодекер або Янсени. Фасад прикрашений скульптурами, обробка виконана за допомогою художнього кування, ще одна прикраса – годинник. У музеях історії Риги та мореплавства, а також в Архітектурному музеї зберігаються різні фрагменти оздоблення будівлі та частини інтер’єру будинку Чорноголових.

В 1684 р. добудували ганок, через який можна прямо з площі потрапити на другий поверх. Ще одна прибудова на два поверхи споруджена в 1794 році, а 1816 ще одна, але вже з боку річки Даугави. У ці ж роки відкритий ґанок змінив критий вхід. Найостаннішу і, мабуть, значну зміну фасаду привнесли статуї Нептуна, Меркурія, Єдності і Миру, виконані з цинку і встановлені 1886 року.

1941 року в червні будинок потрапив під обстріл німецькими військами, його руїни простояли до 1948 року.

На місці розібраних руїн Будинку Чорноголових замість Ратушної площі з’явилася площа Латиських червоних стрільців із збудованим музеєм та пам’ятником Латиським Червоним Стрілкам. Після того, як Латвія здобула незалежність, площа знову стала називатися Ратушною, а музей перейменували на «Музей окупації Латвії».

Спочатку не збиралися відновлювати Будинок Чорноголових, але до 800-річчя Риги його все-таки відбудували заново. Перед ним стоїть статуя – символ свободи, судової влади та охорони торгівлі у вигляді Роланда. У самому будинку в наші дні знаходиться музей та концертний зал, де часто проводяться концерти симфонічної музики.