Порохова вежа

Порохова вежа — єдиний фрагмент оборонної системи Риги, що зберігся до сьогоднішнього дня. Перші письмові згадки про цю вежу зустрічаються у літописі 1330 року. Спеціально для магістра Лівонського ордена у фортечній стіні Риги гарматним ядром було пророблено отвір, через який він в’їхав у підкорене місто. Після завоювання Риги членами ордена було ухвалено рішення реконструювати та посилити систему фортифікаційних споруд міста. Так, за однією з версій, і з’явилася знаменита вежа. Однак є й інша теорія, яка свідчить, що вежа була побудована вже наприкінці 13 століття, тобто до підкорення Риги Орденом.

За наявними архівними даними спочатку вежа мала форму підкови, і лише до середини 14 століття набула своєї нинішньої, циліндричної форми. Система фортифікаційних споруд міста складалася з 28 веж, які у різні періоди історії перебудовувалися та отримували різні назви.

В один із періодів була перебудована і Піщана вежа, її перетворили на шестиповерхову будівлю і між верхніми поверхами обладнали так звану комору, призначену для лову ядер противника. Натхненником реконструкції виступив магістр Лівонського ордену. Проте вже 1621 року вежу було зруйновано внаслідок бойових дій під час шведсько-польської війни. Проте фортифікаційну систему було реконструйовано, і вежа знову повернулася до життя. Існує версія, що після цих військових дій вона і отримала свою нинішню назву і стала називатись Пороховою. Однак знову ж таки це лише теорія.

За другою версією свою назву вежа отримала вже у мирні часи, коли її пристосували під склад, де зберігався порох. Однак ця версія не є переконливою. Так само існує кілька припущень щодо вмурованих у стіну вежі ядер. Одна з них говорить, що всі ці ядра – відлуння численних облог міста російськими військами. А друга теорія каже, що ці ядра з’явилися лише після реконструкції 30-х років 20 століття. Згідно з цією версією, ядра були спеціально вмуровані в стіни вежі реставраторами.

У роки Російської імперії вежа виявилася незатребуваною, а до середини 19 століття взагалі постало питання про ліквідацію всіх фортифікаційних споруд, тому що вони обмежували місто і не давали йому можливостей територіального зростання. І ось уже 1856 року було прийнято план реконструкції міста, згідно з яким усі зміцнення мали бути знесені. Однак цього разу Порохова вежа була помилована, проте призначення їй не знайшли і вона була порожня ще 30 років.

З 1892 для вежі починається новий виток історії. Тепер вона належить студентам, які зробили в ній ремонт за свої кошти та обладнали у вежі пивну та кілька залів для танців. Пивна сумно відома тим, що в ній стали озвучуватись націоналістичні ідеї. Саме ім’я вежі можна пов’язати зі становленням нацизму, адже в різний час у ній виступали такі ідейні натхненники руху коричневих сорочок як М. Е. Шейбнер-Ріхтер і Арно Шикеданц. Вежа виконувала свою нову функцію до 1916 року. Лише з початком Першої світової війни студенти були змушені залишити обжите місце.

У вежі відкривається музей Латиських стрільців, а потім йому на зміну приходить Військовий музей. У 1938 році Порохова вежа пережила чергову реставрацію і остаточно набула сучасного вигляду. Однак із становленням режиму СРСР у вежі знову відбуваються зміни, і в ній відкривається військово-морське училище імені Нахімова. А 1957 року у вежі знову відкривається музей, цього разу Музей Жовтневої революції. У 1991 році влада змінюється, і в вежі знову діє Військовий музей. Цей музей діє і сьогодні, експозиція його багата на різноманітні експонати, що розповідають про історію країни.

Віртуальна прогулка до Порохової вежі

Фото Порохової вежі