Балчик

Місто Балчик, знамените своїм м’яким кліматом і живописними природними пейзажами, знаходиться в сорока кілометрах на північ від Варни. Археологічні дослідження підтвердили, що на місці Балчика в незапам’ятні часи існувало якесь село, але поселення, яке згодом стало містом, заснували десь на рубежі VII і VI століть до нашої ери греки, які проводили в той час колонізацію берегів Егейського і Чорного морів.

Приблизно в один і той же період на узбережжі нинішньої Болгарії з’явилися Одессос, що став потім Варною, і Мессембрія, яка перетворилася в Несебр, ось і Балчик тоді називався Круна. Втім, це ім’я місто носило недовго, і після того як море принесло на берег статую бога Діоніса місцеві жителі вирішили перейменуватися в Діонісополіс. Поліс вів активну торгівлю з грецькими містами і навіть з Єгиптом: під час розкопок археологи не раз знаходили фігурки єгипетських богів і характерну кераміку. Сам Діонісополіс продавав за моря сільськогосподарську продукцію, вино, рибу.

Процвітанню міста поклали край природні катаклізми, що трапилися в середині VI століття нашої ери: землетруси призвели до зсуву грунту, і більшість будівель просто змило в море. Після цієї трагедії влада Візантії, якій належала тоді територія нинішньої Болгарії, вирішили заснувати населений пункт заново, і не на прибережних пагорбах, а на рівнині. Ними була споруджена потужна фортеця, що стала найважливішим опорним пунктом пояса оборони від набігів з півночі.

Створення Болгарського царства віддало фортецю в руки нових правителів, під чиїм контролем вона перебувала аж до вторгнення на Балкани османських військ. На той час місто, забезпечене надійним захистом, встигло розростися і знову стати важливим портом. Однак турки мали на Болгарію свої плани, і фортеця Карвуна була спалена і зруйнована. На її руїнах виникло нове поселення, яке отримало ім’я Балчик; ймовірно назва походить від слова «балик» – укріплене місто.

Після здобуття Болгарією суверенітету Балчик увійшов до складу нової держави, однак дві Балканські війни, що відбулися на початку XX століття, привели до переходу всього регіону Добруджа під контроль Румунії. Саме тому найважливіша пам’ятка Балчика, палац королеви Марії, створювався для румунської правлячої династії. Знову болгарською Добруджа стала в 1940 році, і з тих пір залишається в складі Болгарії.

Як румуни, так і болгари високо оцінили курортний потенціал Балчика – традиції торгового порту виявилися міцно забуті, місце причалів і пакгаузів в XX столітті зайняли сучасні готелі, красиві вілли, розважальні заклади. Туристів на курорт привертають природні краси, історичні пам’ятки і другий в Європі за розмірами ботанічний сад. Шедевром архітектури справедливо вважається комплекс будівель палацу королеви Марії, небезінтересні музеї Балчика.