Созополь

Созополь (болгари вимовляють Созопол) – стародавнє місто на болгарському узбережжі, розташований за 30 км на південь від Бургаса, і популярний курорт з витонченою архітектурою і багатою культурою. Місто Аполонія Понтійська на місці нинішнього Созополя заснували греки в VII столітті до н. е., і античні руїни, що збереглися до наших днів, привертають безліч туристів. Щорічно у вересні в місті проходить міжнародний арт-та кінофестиваль, названий на честь стародавнього міста – Аполлонійским.

У другій половині XX століття Созополь, на території якого збереглися численні архітектурні та історичні пам’ятники минулих епох, був оголошений археологічним заповідником, вчені донині ведуть розкопки, представляючи публіці все нові і нові знахідки.

Історія

Перші поселення на місці сучасного Созополя, що заслуговують згадки, датуються I тисячоліттям до нашої ери; розкопки, проведені вченими, поки не дали точної відповіді на питання, коли ж все-таки був заснований Созополь. Деякі фахівці називають датою заснування 691 рік, коли в ці місця прибули грецькі колоністи з Малої Азії, однак будувати вони почали на руїнах ще більш давнього поселення, яке належало фракійцям. Як би там не було, нова колонія, названа спершу Антея, потім перейменована в Аполонію, почала успішно розвиватися. Відомо, що жителі містечка вели активну торгівлю, опановували ремесла, виготовляли різні вироби. Аполонія підтримувала тісні зв’язки з грецькими містами, включаючи Афіни, Коринф, Мілет, її торгові кораблі доходили до Родосу і гаваней Єгипту. Вдале розташування міста дозволяло купцям вести прибуткові операції, бути посередниками між Грецією і Фракією.

Епоха завоювань Олександра Великого, яка перекроїла карту регіону, слабо торкнулася Аполонію, однак коли в Причорномор’я прийшли римські легіони, місто втратило незалежність. Новий поворот в його долі стався після розпаду величезної держави в 395 році – Аполонія стала частиною Східної Римської імперії, що перетворилася згодом у Візантію. Зміна назви на Созополь відноситься до часів визнання християнства державною релігією – ім’я перекладається як «Спаситель». Після становлення потужного Болгарського царства Созополь неодноразово переходив з рук в руки, від візантійців до болгарам і назад. Черговий підйом міста припав на кінець середньовіччя, коли заснування декількох великих монастирів в Созополі і його найближчих околицях висунуло його в число найважливіших культурних центрів християнства.

Прихід на Балкани турецьких військ поклав кінець благополуччю Созополя. Незважаючи на допомогу венеціанського флоту, місто після облоги впало і на довгі десятиліття потрапило під владу Османської імперії. Багато християнських святинь виявилися зруйнованими, ченців прогнали, про розвиток національної культури болгарам довелося забути.

Відродження Созополя почалося в XVIII столітті, коли міський центр прикрасили нові будівлі, що сформували новий вигляд старовинного поселення. Влада турків ослабла, в 1829 році їх взагалі прогнали геть після висадки російського десанту під час чергової війни Росії з Османською імперією. Правда, за мирним договором місто повернули під владу Туреччини, але їй вже недовго залишалося володіти південною Болгарією: спершу була в 1870 році проголошена незалежність Болгарського князівства, а там і Східна Румелія була приєднана до нього.