Італія

Історія Італії починається з давніх цивілізацій, які жили на Апеннінському півострові. Одними з перших були етруски, що розвинули власну писемність, мистецтво й будівництво. На півдні оселялися греки, які заснували колонії та поширювали свою культуру. Саме на основі цих впливів виник Рим.

У VI ст. до н.е. з маленького поселення Рим почав розширюватися і врешті став Римською республікою, а потім — Римською імперією. У часи розквіту імперія охоплювала всю Західну Європу, Північну Африку й частину Азії. З Риму походять дороги, право, архітектура і навіть сучасні європейські мови мають латинське коріння. Християнство, яке зародилося у Палестині, саме тут отримало статус державної релігії. У 476 році Римська імперія впала, і почався новий етап.

Середньовіччя

Після падіння імперії Італія стала ареною для боротьби різних народів — остготів, візантійців, лангобардів. Єдності не існувало: територія була розділена на дрібні князівства, міста-держави та землі під владою іноземців.

У VIII столітті утворилася Папська держава з центром у Римі, яка мала величезний духовний і політичний вплив. Водночас міста-держави, як-от Венеція, Генуя, Флоренція, перетворилися на потужні торговельні республіки. Вони багатіли завдяки торгівлі з Сходом і ставали осередками культури.

Відродження

У XIV–XVI століттях Італія подарувала світові епоху Ренесансу. Це був час відродження інтересу до античності, розвитку науки, літератури й мистецтва.

Флоренція стала батьківщиною Данте та Леонардо да Вінчі, у Римі творили Мікеланджело й Рафаель, а Венеція дивувала архітектурою та карнавальними традиціями. Саме тут зародилися нові ідеї, які поширилися по всій Європі й стали основою Нового часу.

Шлях до єдності

Протягом багатьох століть Італія залишалася розділеною: частина земель належала Австрії, інші контролювали Франція та Іспанія. Народ прагнув незалежності й об’єднання.

У XIX столітті виник рух Рісорджименто — національно-визвольний рух за єдину Італію. Лідерами стали Джузеппе Гарібальді, граф Кавур і король Віктор Еммануїл II. У 1861 році було проголошено Королівство Італія, а в 1870 році до нього приєднали й Рим.

XX століття

Після Першої світової війни країна переживала економічні труднощі. У 1922 році до влади прийшов Беніто Муссоліні, який встановив фашистську диктатуру. Італія стала союзницею Гітлера у Другій світовій війні, але після поразок 1943 року капітулювала.

У 1946 році італійці на референдумі скасували монархію, і країна стала Італійською Республікою.

Сучасна Італія

У другій половині XX століття Італія швидко відновилася після війни. Вона стала членом Європейського Союзу, НАТО та «Великої сімки». Сьогодні країна відома своєю культурою, модою, гастрономією та унікальними історичними пам’ятками.

Італія — це місце, де античність і сучасність живуть поруч: величні руїни Риму сусідять із сучасними містами, а дух Відродження досі відчувається у Флоренції й Венеції.

Так Італія пройшла шлях від Римської імперії до сучасної демократичної держави, зберігаючи культурну спадщину, яка вплинула на весь світ.

Літаком

Прямі рейси: з Києва, Львова, Одеси чи Харкова (у мирний час) літають прямі рейси до Рима, Мілана, Венеції, Неаполя.

З пересадками: через Варшаву, Будапешт, Відень, Прагу чи інші європейські хаби.

Потягом + літаком/автобусом

Потягом із Києва чи Львова до Варшави, Будапешта, Кракова або Відня, а далі – літаком чи автобусом до Італії.

Автобусом

Прямі автобусні маршрути з Києва, Львова та інших міст України до Мілана, Рима, Флоренції, Венеції.

Час у дорозі – від 24 до 35 годин.

На власному авто

Через Польщу, Словаччину чи Угорщину, а далі через Австрію або Словенію до Італії.

Потрібні: закордонний паспорт, діюча віза/біометричний паспорт, страхівка “Зелена карта”.

Умови в’їзду:

Якщо у вас біометричний паспорт, можна перебувати в Італії без візи до 90 днів.

Якщо паспорт старого зразка, потрібна шенгенська віза.

Для довшого перебування (навчання, робота, возз’єднання з родиною) потрібен спеціальний тип візи.

Клімат Італії дуже різноманітний завдяки витягнутій формі півострова та оточенню морями. На півночі країни лежать Альпи, у центрі – гірський хребет Апенніни, а на півдні – узбережжя та острови. Це створює велику різницю в погодних умовах навіть між сусідніми регіонами.

Загалом Італію можна поділити на кілька кліматичних зон: північні рівнини, гірські райони, центральну частину та південні області з островами.

Північна Італія (Альпи та долина По)

У горах Альпах панує альпійський клімат: холодні зими зі снігопадами та прохолодне літо. Це ідеальне місце для гірськолижного відпочинку.

У Паданській рівнині (Мілан, Турин, Болонья) клімат помірний континентальний:

• зими прохолодні, з туманами та частими опадами;
• літо спекотне і вологе, з грозами.

Центральна Італія (Тоскана, Лаціо, Умбрія)

Тут переважає середземноморський клімат: м’які дощові зими та спекотне сухе літо.

Наприклад, у Римі взимку температура рідко падає нижче +5 °C, а влітку сягає +30…+35 °C.

У гірських районах Апеннін зими холодніші, а літо – більш прохолодне.

Південна Італія (Неаполь, Калабрія, Апулія)

• Тут клімат теплий і сухий.
• Зими дуже м’які, температура рідко опускається нижче +10 °C.
• Літо спекотне, часто понад +35 °C, з довгими періодами без дощу.
• У цих регіонах найкраще відчувається відома «італійська спека».

Острови (Сицилія та Сардинія)

• Клімат тут субтропічний середземноморський.
• Літо довге, спекотне та сухе (температура часто перевищує +35 °C).
• Зими дуже м’які й короткі, сніг – рідкість.
• На Сицилії інколи дмуть гарячі вітри з Африки – сірокко, що приносить спеку й пил.

Особливості клімату Італії

• Велика кількість сонячних днів – у середньому понад 250 днів на рік на півдні.
• Вологість і дощі більш характерні для півночі та гірських районів.
• На півдні та островах літо триває довше – від травня до жовтня.
• Такий клімат сприяє розвитку виноградарства, оливкових садів і туризму.

Отже, клімат Італії можна описати як від прохолодного альпійського на півночі до жаркого субтропічного на півдні, що робить країну комфортною для відпочинку у будь-яку пору року.