Олеський замок – пам’ятка архітектури XIV-XVII століть, розташований біля селища Олесько Буського району Львівської області, найстаріший збережений замок на території Західної України.
Перше поселення недалеко від майбутнього Олеського замку існувало в 1700-600 роках до нашої ери. У X-XII століттях давньоруське поселення було розташоване під самою замковою горою.
Олеський замок – одна з найстаріших споруд в Галичині. Він побудований на перехресті старовинних торгових доріг і служив ключем до цієї землі. Дослідження фундаменту замку показало, що він був збудований відразу з каменю, і дерев’яної фортеці на його місці не існувало. Стіни були заввишки близько 10 метрів і 2,5 метра завтовшки.
Час початку будівництва Олеського замку невідомо. Можливо, Олеський замок почав будуватися незабаром після спустошення монголо-татарами в 1241 році староруського міста Пліснесько. За даними дослідників XIX століття, непідтвердженим сучасним станом вивченості джерел, вперше замок згадувався в 1327 році; з цього робили висновок що він був побудований одним із синів галицько-волинського князя князя Юрія Львовича – Андрієм або Левом.
Перша достовірна згадка про сам замок відноситься до 1390 році, коли папа римський Боніфацій IX своєю буллою подарував Галицькому католицькому архієпископові Олеський замок і фортецю Тустань.
Наступне достовірне письмове свідоцтво про Олеський замок відноситься до 1431 року. В цей рік феодали Олеської землі виступили на стороні литовського князя Свидригайла і підняли заколот проти польсько-литовського короля Ягайла. Обороною Олеського замку керував Івашко Преслужич з Рогатина. У 1432 році війська Ягайла заволоділи замком.
У 1441 році польський король Владислав III Варненьчик передав замок і всю Олеську землю Яну з Сенни – для оборони від татар. Великі татарські орди проходили по землям Олеської округи і підступали до замку в 1142, 1452, 1507, 1512, 1519, 1575, 1629 роках. В 1519 році в битві з татарами під Сокалем загинув власник замку Фридерик Гербурт, а інший власник Олеського замку, Станіслав Данилович, в 1636 році загинув в татарському полоні.
В 1481 році Петро Олеський (син Яна з Сенни) побудував біля замку костел. У 1546 році була проведена демаркація кордонів між Великим князівством Литовським і Польським королівством. З документів, що супроводжували демаркацію, відомо, що Олеська земля включала сучасний Бродівський район, а також частину Буського району Львівської області і Лопатинського району Тернопільської області.
На початку XVII століття при дворі магната Івана Даниловича, який володів замком, служив Михайло Хмель, батько Богдана Хмельницького.
17 серпня 1629 року під час набігу на околиці замку кримських татар дочка Івана Даниловича в одній з кімнат замку народила майбутнього короля Речі Посполитої – Яна III Собеського. Через 11 років 31 липня 1640, в Олеському замку, у польського магната Яреми Вишневецького (якого історики вважають одним з рятівників Польщі від Хмельниччини) народився син, який також став королем Речі Посполитої – Михайло Корибут Вишневецький, попередник Яна Собеського на польському престолі.
У 1646 році Олесько був захоплений військами Богдана Хмельницького, а його союзники кримські татари зруйнували місто і замок.
У 1682 році Ян Собеський викупив замок і з 1684 року в ньому проводилася реставрація та ремонт, облаштовувався навколишній парк. У 1739 року волинський воєвода Северин Жевуський почав будівництво монастиря капуцинів святого Антонія біля Олеського замку. У 1806 і 1836 роках замок пережив великі пожежі, в 1838 році – великий землетрус, і прийшов до повного занепаду. Ще в 1820 році польський письменник Юліан Немцевич (пізніше описав замок в своїх творах) писав: «Замок запущений… кімната, де народився Собєський, зовсім зруйнована, повно сміття». У 1891 році в черговий раз були розпочаті реставраційні роботи, і в 1898 році у відреставрованій частині будівлі відкрилася жіноча сільсько-господарська школа.
У 1939 році були закриті сільськогосподарська школа і монастир капуцинів, будівля якого знаходиться біля підніжжя замкової гори. У самому замку з жовтня 1939 року по середину 1940 знаходився табір для польських військовополонених. У роки окупації під час війни в будівлі замку нацисти влаштували склади. У 1951 році в замку відбулася остання велика пожежа. З 1965 року руїни замку почали облаштовувати співробітники Львівської картинної галереї. 21 грудня 1975 року в замку була відкрита філія галереї.
Віртуальна прогулка до Олеського замку
Фото Олеського замку
