Софійський собор в Києві – храм, в якому богослужіння проводяться за графіком. Один із символів української столиці фактично став музеєм. Молитися Богу тут можна тільки в строго відведені дні. Решту часу відведено для туристів.
Історія створення
Наказ про будівництво собору віддав в 11 столітті Ярослав Мудрий. Одна з версій свідчить, що зведення храму було пов’язано з приїздом до міста митрополита Феопемпта – майбутнього Предстоятеля Руської Церкви, грек, який переїжджав з Константинополя.
Спочатку собор був 13-купольною спорудою, до якого через кілька століть додали ще 6. А до 17 століття будівлю реконструювали в стилі українського бароко.
Протягом десяти століть свого існування собор не раз піддавався нападкам загарбників. У 13 столітті він пережив навалу Батия – його орди зруйнували мало не всю будівлю і винесли дорогоцінне начиння. Два століття потому храм грабували вже кримські татари, які вбили митрополита Київського святого Макарія.
У 14 столітті вже добивали собор уніати. У храмі до цього часу вже припинилися богослужіння, а сама будівля трималася, як то кажуть, на чесному слові. Ключову роль у відновленні собору зіграв Митрополит Петро, який в 1633 році залучив до робіт італійського архітектора Октавіано Манчіні. Кінець 17 століття став часом остаточного повернення Софійського собору.
Жовтнева революція безпосередньо вплинула на Софійський собор. До 1917 року він залишався кафедральним собором митрополитів Київських і Галицьких, а з настанням радянського режиму тут почалася справжня боротьба за владу – хто з митрополитів може називати себе справжнім. Розкол у церкві міг привести до розколу в суспільстві, тому собор вирішили швидко закрити і перетворити його в музей-заповідник.
Після виходу України зі складу Радянського Союзу в соборі поновилися богослужіння. Однак незабаром будівля потрапила в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, відповідно до якого в храмі були заборонені всі служби. Винятки становлять лише деякі релігійні свята.
Архітектура і інтер’єр
Софійський собор знаменитий своєю архітектурою і інтер’єром. Спочатку він будувався як головний храм Русі, тому дуже складно знайти аналогічні будівлі, наприклад, у Візантії. Хоча будівельники були виписані прямо з Константинополя.
З точки зору символіки високий купол храму нагадує парафіянам про Ісуса Христа. Дванадцять невеликих куполів – про апостолів, а чотири з них символізують євангелістів, які проповідували вчення Христа.
Центральний підкупольний простір собору виконано у формі хреста. Таку ж – хрестоподібну форму – мають в перетині стовпи собору. Для хорів тут було створено прекрасне освітлення – знать дуже любила слухати богослужіння.
Сьогодні в Софійському соборі можна побачити мозаїку, яка збереглася з 11 століття. Палітрою більш ніж в 170 відтінків вона прикрашає центральний купол, арки, стовпи.
Найвідоміша мозаїка називається Богородиця «Незламна стіна». Вона знаходиться в склепінчастій частині центральної вівтарної апсиди і зображує причащання апостолів Христом.
Також собор багатий фресками, на яких зображені різні сцени з Біблії – дитинство Богоматері, діяння апостолів, життя і образи святих, сцени страстей Христових і багато інших.
У соборі можна нарахувати більше 100 поховань. Тут є саркофаг Ярослава Мудрого і його дружини Ірини. Втім, деякі поховання протягом багатьох століть були втрачені.
Альтернативна версія створення собору
Вчені з 12 країн навесні 2012 року заявили про те, що Софійський собор був побудований на 26 років раніше, ніж свідчить офіційна версія. Нова дата – орієнтовно 1011 рік – була зашифрована в настінних написах. Відповідно, засновником собору не може бути Ярослав Мудрий.
Дослідження кісток, які перебували в саркофазі великого князя, показали, що вони належать жінці. Куди поділися останки Ярослава Мудрого, невідомо. За однією з версій, вони зберігаються в Бруклінській церкві.
Адреса: вул. Володимирська, 24.
Віртуальна прогулка до Софійського собору
Фото Софійського собору
